Відшкодування по ДТП у разі наявності вини обох водіїв (при обоюдці)
  1. Стягнення матеріального та морального відшкодування з іншого
    учасника ДТП при наявності вини обох учасників ДТП
  2. Отримання страхового відшкодування від страхової компанії
    при наявності вини обох водіїв учасників ДТП – “обоюдці”
  3. Судова практика

 

1. Стягнення відшкодування з іншого учасника при наявності вини обох водіїв

При настанні дорожньо-транспортної пригоди доволі часто трапляються випадки, коли винуватими є обидва учасники дорожнього руху, що призводить до ускладнення одержання матеріального та морального відшкодування.

Норми, які регулюють дане питання містяться у ЦК України, ЗУ «Про  обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також у постановах пленуму Верховного Суду України та інших нормативно-правових актах, що дають змогу зрозуміти процедуру відшкодування шкоди завданої кількома особами.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх володільцям питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Так, відповідно до статті ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Положення ч. 2 ст. 1188 ЦК застосовуються у випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Тобто володільці цих джерел, які спільно завдали шкоди, несуть солідарну відповідальність незалежно від своєї вини (див. коментар до ст. 1190 ЦК).

Підставами звільнення володільців джерел підвищеної небезпеки від обов´язку відшкодувати завдану шкоду іншим особам можуть бути дія непереборної сили або умисел самого потерпілого (ст. 1187 ЦК). Також при покладенні відповідальності на володільців джерел враховуються груба необережність самого потерпілого та матеріальне становище заподіювача шкоди — фізичної особи (ст. 1193 ЦК).

Практика судів першої, апеляційної та касаційної інстанції доволі одноманітна. Задля прийняття об’єктивного рішення вкрай важливе значення має з’ясування питання щодо правомірних дій обох водіїв у момент ДТП.

Суди дослідивши належним чином обставини справи та встановивши наявність порушень ПДР в діях обох водіїв визначають розмір відшкодування відповідно до ступеня вини кожного. Яскравим прикладом є рішення апеляційного суду Житомирської області у справі №22ц/2013 від 15 вересня 2009 року, де колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої пригоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 червня 2009 року, встановивши обопільну вину обох учасників ДТП, враховуючи вид та тяжкість порушень вимог ПДР та знаходження їх у причинному зв’язку з пригодою, допущених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також враховуючи обставини пригоди, що мають істотне значення, колегія суддів визначила ступінь вини ОСОБА_2 у вчиненні пригоди в 70%, а ступінь вини ОСОБА_1- в 30%.

Проте бувають і випадки коли при проведенні досудового розслідування вкрай важко встановити чиї дії сприяли у більшій мірі настанню ДТП, тому суд здебільшого розподіляє вину у рівномірній частці для обох учасників ДТП. Так, Одеський апеляційний суду виніс рішення від 13 грудня 2006 року у справі № 22-6419/06, де розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної безпеки та відшкодування моральної шкоди,  встановив, що обидва водія у винні у порушенні п. 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року не зупинивши свої транспортні засоби, та не зафіксувавши розташування слідів пригоди і положення автотранспорту після його зупинки і залишили місце ДТП разом з автотранспортними засобами, колегія вважала доцільним визнати винними у ДТП обох водіїв, при цьому вважала, що вина кожного з них становить 50%.

 Моральна шкода у даному випадку визначається у судовому порядку відповідно до ст. 23 ЦК України. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 10 червня 2010 року у справі № 2-2196 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лутугине справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди; третя особа: ОСОБА_3, беручи до уваги, що з вини відповідача позивачу було заподіяно моральних збитків, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, враховуючи обставини кримінальної справи, обопільність вини в скоєнні ДТП, як відповідача так і позивача згідно висновку судової автотехнічної експертизи, вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди є 1000 гривень. В іншій частині позовних вимог позивачу належить відмовити за необґрунтованістю). При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У випадку порушення норм матеріального та процесуального права судами першої або ж апеляційної інстанції, за потерпілим залишається право оскарження рішення шляхом подачі касаційної скарги до касаційного суду. Приклад: Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 21 грудня 2011 року у справі № 6-17375св11 розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 24 березня 2011 року дослідивши всі обставини справи визначив, що суд апеляційної інстанції не врахував значущих обставин у справі, зробив помилковий висновок про відсутність доказів вини відповідача, що не відповідає обставинам справи та наявним доказам, ухвалив помилкове рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права. У даному випадку касаційну скаргу задовільнив та залишив в силі рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 31 грудня 2010 року.

Враховуючи все вище зазначене, можна дійти висновку, що при зіткненні двох транспортних засобів стягнення страхового відшкодування моральної та матеріальної шкоди обраховується відповідно до ступеня вини учасників ДТП. Встановлюючи вину суд враховує висновки автотоварознавчої експертизи, ступінь завданих життю і здоров’ю ушкоджень та глибину душевних страждань потерпілих осіб. Ухвалюючи рішення про покладення на відповідача відшкодування спричиненої позивачеві моральної та матеріальної шкоди суд обґрунтовано виходить з положень статей 1187, 1188, 1167, 1193 ЦК України.

2. Отримання страхового відшкодування від страхової компанії при наявності вини обох водіїв учасників ДТП – “обоюдці”

Згідно статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Аналіз судової практики вказує на те, що при ДТП, яка сталася при наявності вини обох водіїв (учасників) має значення ступінь вини кожного з них (це і є обставиною, яка має істотне значення).

Учасники ДТП мають право звернутися до СК іншого учасника ДТП з заявою про виплату страхового відшкодування. В такому випадку, при наявності обопільної вини, кожна СК виплачує заявнику 50% від суми завданих збитків.

Відповідно до п.36.3 ст.36 ЗУ «Про обов’язкове страхуванняцивільно-правової відповідальності влвсників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов’язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

У пункті 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз’яснено, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов’язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими  (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

3. Судова практика

http://reyestr.court.gov.ua/Review/764928#

http://reyestr.court.gov.ua/Review/4429923#

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83919747

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75573240

About Олександр Кульчицький

Адвокат, керуючий Адвокатського бюро Кульчицький та Партнери (м. Львів)